Найкращі вірші Андрія Любки про кохання та війну

Андрій Любка — один із найяскравіших сучасних українських поетів, прозаїків і перекладачів. Його поезія поєднує інтимну лірику, іронію, гостроту почуттів та глибокий емоційний заряд. Особливо сильними є вірші про кохання — ніжні, чуттєві, іноді болісні — та тексти, що торкаються теми війни, де особисте переплітається з трагедією нації. У цій статті зібрано найкращі вірші Андрія Любки про кохання та війну (або пов’язані з цими темами), які часто цитують і читають українці. Вони взяті з його збірок, таких як «40 баксів плюс чайові», ранніх поетичних книг та публікацій.

Найкращі вірші Андрія Любки про кохання

Поезія Любки про любов часто побудована на повсякденних деталях, які роблять почуття майже відчутними. Ось кілька знакових текстів.

Жінко прекрасно

Жінко прекрасна, хліб мій насущний,
Дякую тобі сьогодні, що ти є,
Що ти напускаєш воду у ванну,
Жінко прекрасна, що змиваєш лак на нігтях,
І вводиш мене у спокусу постійно,
Жінко прекрасна, хліб мій насущний,
Дякую тобі й завтра, і післязавтра, і повсякчас за те,
Що ти є, і вводь мене у спокусу, жінко прекрасна,
І дивися на мене лукавим поглядом,
І голосно видихай, сідаючи в гарячу воду,
І проси намилити спину, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна, і святися, тобто світися
Вночі то ногою, то щокою, губою трися,
Хліб мій насущний, тричі і тричі скрикни,
Жінко прекрасна, що живеш у моєму серці,
Що спиш у моєму ліжку, що будиш мене зранку,
Хліб мій насущний, хай буде воля твоя,
Хай грає твоя улюблена музика і горять
Ароматичні свічки, жінко прекрасна,
Я є тіло твоє, я є кров твоя, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна з таким сумним іменем,
З таким тихим поглядом і такою маленькою долонею,
Хліб мій насущний, і вдома, і на роботі, і коли ти близько,
І коли ти далеко, жінко прекрасна,
Думаю про тебе, ти дай мені трохи щастя сьогодні,
Дай мені завтра, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна, в ім’я твоє,
В ім’я твоє, в ім’я твоє –
Тричі в ім’я твоє.

***

Джазмен

я джазмен і мені погано
коли згущене молоко неба
росою спадає на стебла задуми
тоді пальцями хрусткими до болю
вистукую такт серця
тоді  саксофон жаб
народжує вітер
тоді старий дідо з вудкою
сидить над погаслим озером

і раптом світло ночі
поглинає тінь що женеться
за власним хазяїном
а місяць засмоктує
оголене тіло жінки
яка мітлу необачно забула вдома
тоді повітря стає вологим
тоді саксофон стає фонтаном
струменем гейзером краном
тоді  музика стає какофонією
і болота папороть очерет
стають пейзажем нікчемного художника

все розчиняється в темряві
світанково стає несправжнім
і я не розумію одного
хто ж насправді джазмен

***

Тебе не забуду

Святвечір мене зустрів у дорозі.
Зустрів на землі, а посеред неба
висів молодик. У Великому Возі
і Великій Ведмедиці була потреба.

Крім неба й світла, була світлиця
і запах шкіри, і контур плоті,
що звав до себе. Нехай святиться
усе, що доти було і потім.

Бо ніч передерла нам горло спазмом.
Чифірили в келіях старі монашки.
Я не забуду твої оргазми,
щиру наївність, дитячі замашки,

як вікопомну звізду не забуду.
Спогад про тебе згасити не в змозі.
Ніч огортає мене, як Юду.
Святвечір мене зустрічає в дорозі.

***

Любов

по-мойому любов це пояс джехада
це самозречення самоспалення і самовбивство
це після горілки ковток лимонаду
циганка сліпа і барвиста

по-мойому любов це нічна чечня
потоки крові з срср
хлопці з уна-унсо подвиг оун-упа
цицькасті доярки з молочних ферм

по-мойому любов це руїни косова
страх на ймення афганістан
дорога в ірак смерть без наркозу
любов це голгота таїна ран

***

Нірвана

За старою традицією,
Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих :
Або добре, або ніяк.
Саме тому вкрай мало про них говорю,
Акцентуючи увагу на інших речах.
Наприклад, на досить стабільному розкладі
Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме,
Хоча не зовсім розумію як
Можна вимірювати повітря, невже насправді
Янголи тільки тим і займаються, що біжать на
Короткі дистанції, часом це біг з перешкодами,
Бо потрібно перестрибувати хмари, трупи птахів,
Розчавлених випадковими боїнгами,
Цілі зграї людських душ, котрі блукають у міжчассі.
У коротких перервах між цим марафонським бігом,
Янголи разом з метеликам збирають квітковий пил,
Вдихають його з такою насолодою, ніби це клей,
Ніби це нікотин дійсності, ніби дихати це і є сенс життя.
Тим часом справжнім сенсом нашого животіння
Є розмови, довга артикуляція звуків, азбука Морзе
Горла, янголи ж думають, що мова створена для читання Біблії
Вони кажуть:

Любов у Любки — це не лише романтика, а й саморуйнування, пристрасть і абсурд.

Вірші Андрія Любки про війну та пов’язані теми

Хоча Любка більше відомий прозою про війну («Війна з тильного боку»), у його поезії війна з’являється опосередковано — через втрату, страх, розлуку. Ось приклади текстів, де війна переплітається з особистим.

***

Вірш як вид самотортури

Сніг волочив нас мокрими трасами
Мокрими мріями падав на вії
Ми стали всього незграбними пазлами
В пошуках власної шизофренії

Сніг як туман вражав невагомістю
Ми в ньому наче не перебували
Нищили рідних загнані совістю
У найтемніші вологі підвали

Життя минало навколо пейзажами
Не залишаючи шансів на фото
Ми стали всього незграбними пазлами
Яких життя везло автостопом

Від шевченка і аж до езопа
Лежали слова як жінки поснулі
В темну епоху культури европи
Ми були мов трасуючі кулі

У цьому тумані у сонному мареві
У цьому димі у літературі
Ми мовчки поставили дужі підвалини
Вірша як виду самотортури

***

Передчування смерті

Я відійду під ранок. Імла враз підступить під горло.
Свідомість і місто вільготний покриє туман.
Стіни в кімнаті смерть пофарбує на чорно.
Пам*ять стрибне у прірву малим кошеням.

Я відїду на захід. Тоді усвідомлена голість
неба повільно переросте у пустку душі.
Темінь поглине мій крик, і мій вірш, і мій голос,
Контуром мертвого тіла віддячу земній суєті.

Я відійду під ранок. Відбуду, відпишу, відсяю.
І над горизонтом світанок ковзне, наче ніж.
Але перш ніж рорзтати в заграві кривавій,
я залишу Землі власний голос, і сум свій, і вірш.

Список творів Андрія

Ось повний список творів автора:

Андрій Любка пише так, що його рядки запам’ятовуються надовго. Його найкращі вірші про кохання та війну — це не просто слова, а емоції, які живуть у серці. Якщо ви шукаєте сучасну українську поезію, що чіпляє за живе, — читайте Любку. Його збірки варто мати на полиці, а вірші — у серці. Нехай його рядки дарують силу та ніжність у будь-які часи.