Перший підручник відкриває дорогу до текстів, які ще чекають на читача. У ньому сховані перші літери, знайомі як друзі, і слова, які навчили думати. Свято Букваря відзначає той момент, коли дитина починає читати не по складах, а з розумінням.
Вірші до свята прощай Букварику для школярів
Свято прощання з Букварем проводять наприкінці першого навчального року. Це урочистий день для першокласників, які завершили опанування всіх букв, навчилися читати й готові перейти до інших книжок. Захід готують у вигляді шкільного свята з віршами, піснями, сценками та подяками першій книзі.
Короткі вірші до свята Букваря
Буквар – перша друкована книжка для навчання грамоти. В українській історії перший відомий Буквар надрукував Іван Федоров у Львові 1574 року.
Його створили як посібник для дітей, які лише починали опановувати читання й письмо. Кожне покоління учнів проходило через цю книжку як через ворота до книжкового світу.
Цей будинок населяють —
Прочитати кожне слово
Нам вони допомагають!
Придивіться до них ближче:
Ось казки, а далі — вірші.
Хто ж такий, отой казкар?
Це — улюблений буквар!
Дуже гарний, малюнковий,
Залюбки всіх вчу читати –
Нема часу спочивати,
Я мандрую по країнах,
Я з Абеткою дружу,
І малечу, як зустріну,
Грамоти одразу вчу.
Коли прийшли у перший клас.
Тепер читати вмію я,
Бо вчив Буквар: “Від А до Я”.
Наш найперший друже!
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже!
З них складаються слова.
Буквар — наш добрий вчитель,
Всього світу відкривач!
Розгорнули тебе в перший раз.
Ти був нашим другом,
Ти вчив і виховував нас.
Хочеться навіть поплакати трішки.
Жаль розлучатися, хоч і треба,
Ми не забудем ніколи про тебе!
Святкують у квітні або травні, коли програму завершено й діти можуть впевнено читати короткі тексти. Подію організовують вчителі спільно з батьками, готуючи костюми, декорації та сценарій. Основна ідея – попрощатися з Букварем як із першим вірним помічником і відкрити новий етап у навчанні.
Довгі вірші до свята Букварика
Перші українські Букварі видавали у Львові, Києві, Чернігові ще за часів Гетьманщини. Один із найвідоміших – «Буквар» Івана Федорова 1574 року, який вважається першою друкованою книжкою в Україні.
У ХХ столітті широко використовували «Читанку» Григорія Ващенка, пізніше – «Буквар» Миколи Вашуленка, а також варіанти для різних республік і діаспори. У кожному поколінні Букварик мав власний настрій, малюнки й мовні вправи, які вводили дітей у світ читання.
З хвилюванням мій клас пізнавав.
І раділи ми щиро, хто звершив —
І цю книжку для нас написав.
Тридцять три чудернацькі гачечки
Розійшлись по його сторінках.
Танцювали крапки і кружечки
У здивованих наших очах.
Але згодом пройшли таємниці —
Ми вже букви складали в склади.
Із глибокої диво-криниці
Напилися святої води.
І відтоді не тільки картинки
Роздивлялися ми — малюки —
Зазирали на кожну сторінку
І читали його залюбки!
Здавна азбукою звуть.
Добре літери вивчай,
Потім — у склади складай.
Як складеш їх у слова —
Розпочнуться вмить дива.
Все зумієш прочитати:
Що читають мама й тато,
Назви вулиць та казки,
Вірші та товсті книжки
Про русалку чарівну,
Про Ягу стару й страшну,
І про лицарів чудових,
І про гномиків казкових…
Тож ні маму, ані тата,
Ні сестричку, ані брата
Не проси та не чекай,
Просто сядь та почитай!
Не до іграшок мені,
Їх у кошик позбираю,
Подарую дітворі.
Посуд гарний я залишу,
(Хай ще трохи постоїть),
Не віддам я зайця Гришу,
Бо зі мною в ліжку спить.
Ведмежатко забруднилось,
Ляльку шкода віддавать…
Ще малеча не навчилась
Про ведмедя й ляльку дбать.
Паротяг подарувати…
В нього колеса нема,
І, до речі, я погратись
Ним ще можу і сама.
Я букварика вивчаю,
Не до іграшок мені,
Ні, ще трішечки пограюсь –
Й подарую дітворі.
Але старання вимагав.
Усі сьогодні букви знають,
Гарненько пишуть і читають.
Ні в кого сумнівів нема,
Що вчення — світ, невчення — тьма!
А хто знання хороші має,
Той навіть мур міцний зламає!
Тож у житті потрібно вчиться.
Наука завжди знадобиться!
Слова ці діти зрозуміли
Й відразу букви всі завчили.
Я задоволений всіма,
Лінивих серед вас — нема!
І навіть друг наш, Буратіно,
Всі букви вивчив на «Відмінно»!
Усі розумні, всі читають.
А скільки загадок вже знають!
Казок багато прочитали,
Й самі казки уже складали!
Навчилися всього багато
І от тепер прийшли на свято.
Й нас його читати вчила.
Разом довго ми сиділи,
Бо читати ще не вміли.
Вчили літери й склади,
Щоб читати ми могли.
Не за день і не за два
Прочитали ми слова:
«В школі вчитись вам потрібно
І читати необхідно,
Щоб розумним бути дуже…»
Ти Буквар читай, мій друже!
Радий зустрітись, вітаю зі святом!
Я – Букварик вам відомий,
дуже гарний,малюнковий,
залюбки вас вчу читати,
нема часу спочивати.
кожен рік мене листають
ніжні пальчики нові.
хай же розум здобувають
любі дітоньки малі.
Щиро з усіма ділюся,
Не шкодую своїх знань.
Я сьогодні не Буквар,
Я сьогодні — генерал!
Моє військо — алфавіт,
Хай віддасть по честі звіт.
Чи всі букви вивчені?
Рапортуйте мені!
Сьогодні першокласники навчаються за Букварем, створеним для Нової української школи. Автори Валентина Науменко, Оксана Вашуленко та інші адаптували матеріал під вікові особливості, ввели цікаві вправи, емоційні ілюстрації й роботу з текстами. Книжка охоплює всі потреби першого року навчання, поєднуючи грамоту, мовлення і читання в один цілісний підхід.
Вірші про букви до свята Букварика
В українській абетці 33 літери. Їх остаточно зафіксували у 1990-х, але склад абетки змінювався залежно від епохи, політики і норм правопису.
У староукраїнських текстах були букви, яких уже немає, наприклад «ѣ» або «ѳ». Буква «ґ» то зникала, то поверталась, залежно від ставлення до мовної ідентичності. Алфавіт формувався протягом століть, а зараз є основою для шкільної програми й дитячих віршів про кожну літеру.
Гарні букви в букварі!
Ця хвостата, та вухата,—
Чи то птиці, чи звірята?
Раптом вітер-мандрівник
На буквар дмухнув і зник.
Вітер букви здув як стій!
Я услід побіг мерщій.
Обручем буква О
Шляхом покотилася.
Підстрибнула — у вікно
Сонцем задивилася.
Буква Т, немов навмисне,
Настовбичилась стовпом.
Глянув я — місточком висне
Буква М над потічком.
Біля неї сіла враз
Буква Н на перелаз.
Буква Б — гарбуз на плоті,
З — як ластівка летить.
Ж загрузло у болоті,
Разом з жабами мовчить.
Сів я верхи на коня,
Букви ті шукав півдня:
— Хто швидше до мене,
Тому дам зелене!
Хто швидше за мною —
Візьму в школу з собою
Перший раз у перший клас!
Перший день — дзень-дзелень!
І побігли в дитсадок.
Хто у них за ватажка?
Ну звичайно, буква А.
І в очах йому померкло:
Він впізнать не міг себе –
Схожий став на букву «Бе»
Буква «Бе» – як бегемотик:
Отакий товстий животик!
Зверху менший, знизу більший.
Посередині поставим
Одну паличку пряму.
А тепер зітрем все те,
Що залишилося ліворуч.
Що зосталось?
Подивіться —
Залишилась буква “В”.
Це напевне буква Г?
Буква Г якраз така,
Неначе шия в гусака.
Посміхнулась дітворі:
– Щоб дзвінкішу чули мову,
Я прийшла в абетку знову.
На твердій стоїть підставці.
Буква Д, наче дім,
Височенний дах на нім.
Що з тобою сталось?
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось.
– Ти помиляєшся, я не гребінець!
Я буква «Е». Згадав?
Ну й молодець!
Озовися, де ти є?
– Я, сказала буква Є, –
У словах: моє, твоє,
У фойє і в ательє,
У єхидни, у єнота,
А нема – у бегемота.
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква “Ж”.
Схожа «З» на цифру три.
Є три зуби в буки «З»,
Ними все вона гризе.
І співає дуже низько.
Ти тихенько підійди —
І скажи їй: “Букво И,
Подивися, як розквітли
Наші ниви і сади!»
– Я не хлопчик.
– Гей, стовпчику!
– Я не стовпчик.
– Хто ж ти такий?
– Буква І.
– А що в тебе на голові – шапка?
– Ні, крапка!
Покажіть нам букву Ї!
Буква Ї така ж, як І,
Тільки крапок зверху дві.
Ти хто такий?
Я – не хто.
А буква “Й”.
Щоб мене не сплутать з “И”,
Я купив берет новий.
Не великий, не малий.
Подивіться, ось який.
Раптом гілочку знайшли,
Із якої 2 листочки
Вниз і вгору відросли.
Качка, дітям: «ках-ках-ка»
Придивіться: буква «Ка».
Дуже люблять букву «Л»
З букви «Л» для цирку
Змайстрували гірку,
Щоб катались звірі
І жили у мирі.
Одягли нові спіднички.
Узялись міцніш за руки –
І гулять мерщій на луки.
Біжимо – не доженеш,
Не сестричок – букву «М».
Гуляли у саду.
Аж тут зламалась гілочка:
– Рятуйте, бо впаду!
Летіла і кружляла,
Хапаючись за клен,
Між палочками впала –
І вийшла буква Н.
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, – хоч котись!
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав –
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі:
Буква «П» вже у дворі.
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антени.
Налякався і замер –
Схожим став на букву Р.
Світить місяцем всю ніч,
А коли приходить ранок,
Округляється серпанок;
Сонце, наче буква О,
Над землею попливло.
І до нього, як до мами,
Діти тягнуться руками.
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».
Букву «У» боюсь я дуже, татку.
Татусь питає: «А чому?»
– «У» схожа на рогатку!
Одягла мерщій вінок.
Лиш почує де музики,
То найперша йде в танок.
Розсміялись: ха-ха-ха!
Ці веселі плоскогубці
Схожі з літерою Х!
В папасі букви «П».
Тоді її перевернем
І вийде буква «Ц».
Доганяв, як мишку кішка.
Наштовхнулась Н на пень
І зламала ніжку.
І тепер не утече
Від погоні буква Ч.
«Ш-ш-ш, шановні тихо-ша!
Лише вам скажу на вушко:
Маю шоколад і грушку.
Але перш ніж частувати,
Решту слів прошу назвати».
— Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу…
— А відгадка тут проста:
Я — з хвостом,
Ти — без хвоста.
Я – м’який знак!
Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова.
Я пом’якшую слова.
От наприклад: хміль і тінь,
Півень, заєць, сіль і кінь.
Далі сам подумай ти,
Де ще знак м’який знайти.
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові “Юля”,
І в словах “сміюсь”, “стою”.
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.
Ми шукаємо давно.
Де ж поділася вона? —
Не знайдемо до темна.
А вона, от чудасія!
Всілась букві Л на шию
І від радості сія: —
Ось де Я! Ось де Я!
І відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
Я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім’я —
Зразу стану потрібним і я.
На свято Букварика діти часто отримують книжки, пазли, м’які іграшки або значки з літерами. Часто вчителі дарують дипломи або пам’ятні листівки. Але головне – це знання, яке залишається з дитиною надовго і стає справжнім дарунком у майбутньому.
